Звуковимова

Щоб вчасно помітити мовленнєві порушення у дитини і звернутися до фахівців

(логопеда, дефектолога, психолога, невролога, хірурга, сурдолога),

дуже важливо знати норми мовленнєвого розвитку.

Етапи розвитку мовлення досить умовні, тому що кожна людина засвоює мову індивідуально,

але все ж знання основних особливостей розвитку мовлення дозволяє відмежувати норму від патології.

Причини мовленнєвих порушень у дітей

Мова – це один із основних засобів спілкування з навколишнім світом, це використання голосу для того, щоб висловити свої думки, ідеї. Процес мовлення може здатися легким, але насправді це складний процес, що вимагає часу, нервів, м'язів і контролю. Коли ми говоримо, координуємо багато м'язів різних частин тіла і систем, у тому числі гортані, яка містить голосові зв'язки; зубів, губ, язика, рота і дихальних шляхів.

Здатність розуміти мову і промовляти координується мозком. Таким чином, людина з ураженням головного мозку в результаті нещасного випадку, інсульту чи вродженого дефекту, може мати мовні проблеми.

Деякі люди з дефектами мови, зокрема, порушення артикуляції, можуть мати проблеми зі слухом. Слух може вплинути на те, як людина відтворює звуки.

Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення у дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це "критичний період" для розвитку мовлення.

Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У 6 місяців дитина починає комбінувати голосні і приголосні, видавати звуки, це називається «лепетом». До кінця першого року життя більшість дітей здатні сказати кілька простих слів. Здатність говорити підвищується до кінця другого року, коли дитина може об'єднати слова, щоб передати свої побажання.

Чи є закономірності у розвитку мовлення всіх дітей?

Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість дітей народжуються із схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята - з інвалідністю, яка заважає нормальному розвитку мовлення. Інші діти набувають мовних розладів після народження.

Як дізнатись, що у дитини затримка мовного розвитку ?

Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути у мовній затримці.

Що викликає затримку мови?

Мовна затримка спостерігається у 10 відсотків дітей. Найбільш частими причинами затримки мови можуть бути такі: втрата слуху, повільний розвиток, розумова відсталість. Батьки повинні знати про те, що є багато можливих причин мовних розладів, у тому числі інфекції, ларингіт, застуди, інфекції верхніх дихальних шляхів, надмірна напруга голосу, старіння, куріння, параліч голосових зв'язок, що знаходяться дуже далеко один від одного, аномальні нарости на голосових зв'язках, ослаблення голосових зв'язок, алергія, рак горла, щитовидної залози і мозку, травми.

Що повинні зробити батьки, які виявили проблеми у мовленні своєї дитини? До кого звернутись, щоб встановити причину розладів?

Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування.

Якщо Ви помітили, що ваш малюк:

- взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам;

- не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання;

- погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів.

Такими спеціалістами є:

- лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини;

- лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху;

- дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції;

- вчитель-логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.

До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій дитині, відносяться такі: отоларинголог, психолог, психотерапевт.

Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти.

Порушена вимова звуків у дітей до 4-5 років вважається нормою і називається фізіологічним або віковим формуванням звуковимови. Дитина 5-6-річного віку згідно норм повинна оволодіти правильною та чіткою вимовою всіх звуків рідної мови (дана вікова межа може дещо змінюватись залежно від умов розвитку мовлення дитини).

Існує декілька видів порушень вимови звуків у дітей.

Відсутність звука

Під час вимови слів дитина може пропускати певний звук. В такому випадку при багаторазовому повторі слова чується неточний голосний звук, інколи йотований (морозиво – мо-и-озиво, чи мо-йо-зиво), або ж звук пропускається повністю (мо-о-зиво). Під час вимови свистячих і шиплячих звуків такий голосний замінник супроводжується певним придихом та шумом. Дитина може пропускати звук як на початку слова, так і в середині та в кінці слова.

Заміна звука

У мовленні дитина замість одного звука вимовляє чіткий та правильний інший звук. Наприклад, замість [р] промовляє звук [л] (море - моле).

Існують заміни звуків, різних за участю голосу – оглушення звуку (зуби - суби), а також заміни звуків, різних за твердістю та м’якістю – пом’якшення звуку (тато - тятьо).

Спотворення звука

У даному випадку замість правильного звуку дитина вимовляє такий, якого немає у фонетичній системі рідної мови. Наприклад, звук [ш] може вимовляти як неточний (спотворений, міжзубний) звук [с], або дитина вимовляє горловий звук [р].

Увага! Якщо відсутність та заміну звуків можна віднести до вікових порушень звуковимови (до 5-6-річного віку дитина може самостійно оволодіти правильною звуковимовою), то викривлення звуків не проходить з віком, і тому необхідно якомога раніше отримати консультацію логопеда.

Якщо Вашій дитині 5, або навіть 6 років, а у неї зберігаються неточності у звуковимові, не зволікайте! Не варто сподіватись, що дитина "виговориться" чи "переросте"... Консультація логопеда допоможе вчасно виявити мовленнєві порушення та успішно їх подолати!

Вправи для перевірки вимови звуків

Дитина повинна повторити слідом за дорослим певний звук в ізольованій позиції (тобто окремо, наприклад, протягнути звук [с]).

Наступний крок – дитина повторює за дорослим слова, в яких вказаний звук знаходиться в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці слова).

Якщо дитина неточно вимовляє ізольований звук, необхідно спочатку поставити їй цей звук, а лише потім закріпити його вимову у мовленні. Якщо ж дитина ізольовано вимовляє звук правильно, а в словах – ні, необхідно цей звук автоматизувати.

Якщо дитина раніше вимовляла звук неправильно, окрім автоматизації, звук необхідно ще й диференціювати.

Формування правильної звуковимови у дітей можливе завдяки мовленнєвому (фонематичному) слуху, мовленнєвому диханню та артикуляції.

Мовленнєвий (фонематичний) слух

Для того, щоб навчитись правильно вимовляти звуки, дитина повинна точно сприймати їх на слух. Здатність правильно чути, впізнавати та розрізняти звуки називається мовленнєвим (або фонематичним) слухом. Мовленнєвий слух можна порівняти з музичним. Завдяки музичному слуху дитина може відрізнити один музичний звук від іншого, а завдяки мовленнєвому слуху вона розпізнає звуки рідної мови і розрізняє їх між собою.

Саме з допомогою мовленнєвого слуху дитина вчиться вимовляти звуки. Коли дитина чує певний звук, вона намагається його відтворити, інтуїтивно підбираючи для цього різні варіанти вимови. Якщо ж звук вийшов неточним, мовленнєвий слух дитини «не приймає» його. І дитина продовжує шукати нові способи вимови цього звуку.

У деяких дітей мовленнєвий слух від початку не розвинений (фонематичний недорозвиток мовлення). З цієї причини вони не можуть навчитись правильно вимовляти звуки, так як не можуть оцінити, чи співпадає їх вимова з загальноприйнятою (нормативною). Інакше кажучи, вони «неточно» чують те, що вимовляють самі, а також те, що вимовляють оточуючі. Слід зауважити, що це не пов’язано з загальним зниженням у дитини фізіологічного слуху. Хоч за певних обставин логопед може порекомендувати перевірити і його.

Мовленнєве дихання

Наступною необхідною умовою для формування правильної звуковимови є правильне мовленнєве дихання, або, як кажуть логопеди, мовленнєвий видих.

При вимові майже всіх звуків рідної мови мовленнєвий видих має бути спрямований і здійснюватись через рот (без частковими попадання у ніс). Виключенням є два «носових» звука [м] та [н].

Мовленнєвий видих слід не просто спрямувати в рот, а й направити в певне місце артикуляційного апарату, яке знаходиться ближче до виходу з ротової порожнини, ніж те місце, де утворюється звук. Це пов’язано з тим, що саме повітряний струмінь під час проходження між органами артикуляції створює звучання звуків. Якщо ж мовленнєвий видих налаштований інакше, послаблений, він не досягне місця творення звуку і звук буде неповноцінним.

Артикуляція

Після того, як повітря потрапило у рот дитини, його артикуляційні органи займають певні положення, необхідні для вимови конкретних звуків. Такі положення в логопедії називаються артикуляцією звуків. При неправильній артикуляції звук буде неточним.

Отже, ми з’ясували, що для успішного формування правильної звуковимови у дітей необхідна злагоджена робота трьох аспектів: мовленнєвого (фонематичного) слуху, мовленнєвого дихання та артикуляції. Якщо у Вас є сумніви щодо нормативного формування звуковимови у дитини, Ви можете скористатись послугами логопеда. Логопед проведе логопедичне обстеження дитини та підкаже найоптимальніші шляхи для попередження або ж подолання мовленнєвих порушень.