Майбутнім першокласникам

Відомо, що у багатьох дітей шкільного віку під впливом навчального процесу та правильної вимови оточуючих мовленнєві порушення усуваються самі по собі.

Але, по-перше, відбувається це дуже повільно, а, по-друге, у таких дітей ще тривалий час спостерігається неправильне уявлення про звукові образи, що негативно позначається на письмі. Ще більших труднощів на письмі відчувають діти, вимова яких залишається неправильною.

Нерідко можна стати свідками того, як вчителі, прагнучи допомогти, дають учням додаткові завдання на списування, дорікають у тому, що вони недостатньо вчать граматичні правила, пропонують батькам частіше писати з ними диктанти. Проте все це не дає бажаного ефекту.

Такі діти потребують іншої допомоги - логопедичної. Насамперед необхідно обстежити стан вимови і слухового сприйняття, з'ясувати, які саме звуки промовляються неправильно.

Часто недоліки звуковимови слабо виражені і, на перший погляд, може здатися, що дитина говорить правильно. Отже, логопедичне обстеження мовлення необхідно проводити дуже уважно.

При необхідності корекційну роботу зі школярами потрібно починати з постановки звуків, з навчання дітей правильної артикуляції і тренувальних вправ на вимову складів, слів, словосполучень, речень.

Наступний етап – закріплення правильної вимови, розвиток фонематичного слуху і навичок звукового аналізу. Вправи проводять спочатку на прикладі звуків, які учні вимовляють правильно. Далі пояснюють відмінності у вимові та звучанні окремих опозиційних звуків і складів з ними.

Слід також звернути увагу і на те, як пише дитина.

Виправлення порушень письма здійснюється в такій послідовності:

· виправлення мовленнєвих порушень. Корекція звуків і вправи на звуковий аналіз;

· вправи на диференціацію подібних звуків;

· встановлення зв'язку між звуком і буквою;

· робота зі складами: вимова складів, виділення звуків, визначення їх послідовності, розвиток слухового сприйняття;

· робота зі словами: правильна вимова, поділ на склади, звуковий аналіз, запис під диктовку. Тут доцільно також використовувати різні вправи на дописування слів, вставку пропущених букв, вигадування слів на певний звук;

· робота з реченнями: виділення слів і їх звуковий аналіз, диктанти з їх попереднім усним аналізом і без нього, контрольні диктанти.

Логопедичні проблеми в дошкільному віці призводять до виникнення дислексії (порушення читання) та дисграфії (порушення письма) під час навчання в школі. Слід завжди пам'ятати, що результативність корекційної роботи з усунення порушень читання та письма залежить від правильної її організації, від системності мовленнєвих вправ, від вдалого підбору з поступовим їх ускладненням.

Найраціональнішим засобом, звичайно, є профілактика – відповідна підготовка до школи дитини в дошкільному віці та своєчасна консультація логопеда.

1) Ніколи не говоріть дитині: «Я тобі потім розповім».

Малюкові цікаво почути відповідь саме зараз, тому що його що-небудь здивувало або загнало в глухий кут. Можливо, годину потому він і не зга­дає, про що запитував. Тому не лінуйтеся, не роз­повідайте дитині, як ви сильно заняті й що «за­втра ви обов'язково про це поговорите». У резуль­таті ви тільки знеохотите її пізнавати що-небудь нове.

2) Подивіться на світ очима дитини.

Вона ще не знає, що таке фізика, хімія й ба­гато інших наук. І знань про навколишній світ у неї поки зовсім небагато. Тому пояснювати все доведеться «на пальцях». На живих прикладах. Чим простіше пояснення, тим краще. Однак не перестарайтеся, спрощуючи свої відповіді. Деякі процеси або явища не можна пояснювати занадто примітивно.

3) Не соромтеся звертатися до енциклопедії,

довідників і Інтернету.

Більшість батьків намагаються виглядати в очах дитини занадто розумними. Але ж усьо­го знати не може ніхто. Малюк виросте, і сам це зрозуміє. Немає нічого жахливого в тому, що тато не може відповісти на запитання. «Пошукаймо відповіді в енциклопедії», — запропонує тато ма­люкові. Упродовж вечора вони із задоволенням читатимуть який-небудь розділ, а потім ще й про­ведуть дослід: як же це насправді працює. Ваш батьківський авторитет зовсім не постраждає. А дитина навчиться самостійно знаходити відпо­віді на запитання.

4) Звертайтеся до фахівців.

Скажімо, у дитини виникло запитання з хі­мії. А ви в цьому предметі ніколи не були добре обізнані. Зате ваша бабуся все життя працювала хіміком. Або ваш знайомий очолює хімічну ла­бораторію. Дуже добре! «Зателефонуймо бабусі й запитаймо в неї, адже вона такий фахівець!» — говорите ви. Запитання можна адресувати телеві­зійним майстрам, лікарям, продавцям, загалом, професіоналам у своїй справі.

5) Не читайте «лекції».

Тобто не пояснюйте все занадто складно і за­розуміло. Коротке, яскраве пояснення надовго запам'ятається малюкові й змусить його замисли­тися.

6) Намагайтеся супроводжувати пояснення

експериментами або ілюстрацією.

Наші діти значно краще розуміють пояснен­ня, якщо їм нарисувати, «як це працює». Дитя­чий мозок краще сприймає зорові образи, адже на слух інформація засвоюється складніше. Тому на­віть якщо ви не дуже добре малюєте, намагайтеся зобразити у вигляді простої схеми те, що розпо­відаєте.

7) Не відповідайте односкладово.

Діти — натури творчі. Для того щоб намалювати в голові картинку, декілька слів не достатньо. Крім того, дитина відразу відчує, що вам з нею не­цікаво і ви не маєте наміру з нею спілкуватися.

8) Не принижуйте дитину.

Не слід запевняти: «Ти ще маленький, тобі це складно зрозуміти» або «Як же ти можеш цього не знати?» Якщо малюк почуватиметься ніяко­во, ставлячи вам запитання, то вже незабаром він цього не робитиме. Маленькій людині цілком до­зволено чогось не знати або не вміти, у цьому не­має нічого смішного або жахливого.

9) Відповідайте серйозно, але з гумором.

«Тату, а чому?» — «Так по качану!» — буває, що доводиться чути такі діалоги. Наші малюки дуже чутливі й вразливі. І реагувати навіть на найсмішніші або безглузді запитання потрібно дуже серйозно. А от відповісти з гумором, так, щоб малюкові стало смішно або весело, — це будь ласка!

10)Говоріть мовою дитини.

Як це? Просто і зрозуміло, супроводжуючи свою розповідь яскравими простими прикладами.

Дитячі запитання виникають щодня, щогоди­ни і навіть щосекунди. Іноді зовсім не зрозуміло, що ж відповідати. І як це тільки нашій дитині спало на думку! А відповідати потрібно, причому негайно, інакше малюк утратить інтерес. Відпові­дайте на запитання дитини, як можете. А потім обов'язково візьміть енциклопедію і розкажіть вашому малюкові ще більше про його запитання.

Пам'ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування.

Тому воно має бути правильним.

Правильне мовлення ваших дітей — запорука успішного навчання в школі.

Хай вам щастить, розумні й талановиті батьки

1. Чи маєте ви достатньо вільного часу для роз­мови з дитиною? (Так, не завжди, ні)

2. Чи втручаєтеся у дитячу розповідь, щоб ви­правити мовну помилку? (Так, не завжди, ні)

3. Чи обговорюєте з дитиною почуте, побачене (казки, телепередачі і т. ін)? (Так, не завжди, ні)

4. Чи слідкуєте ви за правильністю вашого мов­лення? (Так, не завжди, ні)

5. Чи використовуєте мовні ігри, завдання, впра­ви? (Так, не завжди, ні)

6. Чи вживаєте у власному мовленні прислів'я, загадки, забавлянки, пісні, заклички? (Так, не завжди, ні)

7. Чи завжди даєте відповіді на запитання дити­ни? (Так, не завжди, ні)

8. Чи завжди пояснюєте дитині незрозумілі сло­ва? (Так, не завжди, ні)

9. Як часто влаштовуєте «подорожі в природу» з метою спілкування з дитиною? (Так, не завжди, ні)

10. Чи слідкуєте ви за новими дитячими видання­ми? (Так, не завжди, ні)

Відповідь «так» оцінюється у 2 бали, «не за­вжди» — в 1 бал, «ні» — 0,5 бали.

• Від 15 до 20 балів.

Ви чудово розумієте, що мов­леннєвий розвиток дитини — один з основних чинників становлення особистості. Тому ви приділяєте цьому виду діяльності достатньо часу. Ви на правильному шляху. Так тримати! Приділяючи час і увагу дитині зараз, ви за­кладаєте «міцний фундамент» для її майбут­нього.

• Від 8 до 14 балів.

Ви розумієте, що розвиток мов­лення — один з найважливіших аспектів роз­витку дитини. Але за браком знань або часу ви приділяєте дитині недостатньо уваги. Для кращого результату звертайтеся по інфор­мацію до спеціалістів (логопеда, вихователя, вчителя, психолога), фахових видань або Інтернету. Знайдіть час для спілкування з ди­тиною, адже це невичерпне джерело розвитку дитини, скарбниця всіх знань.

• Менше ніж 8 балів.

Це дуже тривожний резуль­тат. Ви зовсім не приділяєте уваги розвитку мовлення вашої дитини. Пам'ятайте: красива мова вашої дитини — ключ до успіху в май­бутньому. Не кожна дитина здатна навчитися самостійно правильно говорити. А їй так хочеться бути не гіршою за одноліток.

Потурбуйтеся про це сьогодні, поки у вашої ди­тини не сформувався комплекс неповноцінності: використовуйте кожну, вільну хвилину для розмови з дитиною; постійно стежте за правильністю мовлення ди­тини; вірші, скоромовки, чистомовки стануть надій­ними помічниками у вихованні правильного й виразного мовлення вашої дитини.