Логоневроз відноситься до одного з найбільш розповсюджених мовленнєвих порушень. Більш за все воно виникає у ранньому віці, та при відсутності необхідної допомоги, може тривати багато років. Логоневроз проявляється у порушенні ритму та плавності мови, котре виникає із-за переривання різного роду подовження або повторення окремих звуків та складів. Такі затримки та повторення при вимові слів виникають унаслідок судом мовленнєвого апарату, супроводжуються порушенням дихання, зміні в просодиці висловлювань: висоти та сили звуку, темпу мови. При цьому відмічаються пристосовані зміни пози, міміки, артикуляції. Проходження логоневрозу буває постійним або хвилеподібним, але частіше за все запинки проявляються в найбільш відповідальних «складних» ситуаціях. Це, як правило, необхідність виступати перед аудиторією, відповіді на уроках, екзаменах, розмови по телефону, відповіді на неочікуване запитання від незнайомої людини, або самостійно задати запитання та ін.

Частіше мовленнєві труднощі та невдачі, які виникли, призводять до підвищених затрат нервової системи, а частіш – до серйозних психічних травм, котрі можуть викликати відчуття неповноцінності, безпомічності та інші негативні емоції. В результаті у більшості заїкуватих виникають неврози, що посилює заїкування та ще більш ускладнює мовне спілкування.

Але, заїкуватим людям можна допомогти. В роботі з різними видами заїкувань завжди існують певні труднощі, щоб їх уникнути в роботу включаються різні спеціалісти. В таких випадках необхідна медична та спеціально-педагогічна допомога: лікаря-психоневролога, невропатолога та вчителя логопеда.

Логопедами розроблена методика реабілітації дітей, які мають ці вади. Ця методика добре відпрацьована та може бути використана на занятті. Наглядом логопеда, так і при самостійних заняттях.

БАТЬКИ МАЮТЬ ПАМ’ЯТАТИ:

1. Виправити заїкування можна лише спільними зусиллями. Не покладати все лише на логопеда, а тим паче на свою дитину – без Вашої допомоги виправити мову у дитини неможливо.

2. Необхідно встановити вдома правильний розпорядок дня дитини, щоб вона встигала готувати шкільні та логопедичні завдання.

3. Вмовити дитину залишити всі види гуртків до тих пір, поки у неї не сформується вільна від судом мова. Це необхідно в цілях зосередження зусиль на логопедичній роботі.

4. Регулярно відвідувати разом з дитиною логопедичний пункт, так як, не розуміючи суті роботи, неможливо виконувати домашні завдання.

5. Вимагати від дитини виконання логопедичних правил та самим виконувати їх при хоровій роботі.

6. В дні вільні від занять на логопедичному пункті, займатись з дитиною по завданням логопеда. Не доручати цю роботу родичам або будь-якому із членів сім’ї, так як вони не зможуть замінити Вас у такій важкій справі.

7. Слідкувати, щоб дитина щоденно готувала шкільні завдання. Чим більше вона буде читати вголос та вправлятись в мові, тим скоріше вона зуміє засвоїти тверду та ритмічну мову, та розвинути мовленнєву мускулатуру.

8. Зустрічатись з вчителями, цікавитись станом мови дитини в школі, домовлятись з ними про необхідну допомогу.

9. Слідкувати за тим, щоб в перший місяць після виправлення мови, дитина читала вголос та говорила з дотриманням логопедичних правил для закріплення досягнутого результату.

10. Якщо виявляється, що недостатньо одного курсу для виправлення мови, виконувати рекомендації логопеда до повторення курсу.

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

1. Обов’язковою умовою для успіху в подоланні заїкання є спокій у сім’ї;

2. Батьки не повинні показувати дитині свого хвилювання з приводу її заїкання, бо це ще більше нервує дитину;

3. Незважаючи ні на що, зберігати позитивне уявлення про свою дитину;

4. Не відгороджувати дитину від проблем і обов’язків. Вирішувати всі справи разом з нею;

5. Давати дитині самостійність у діях і прийнятті рішень;

6. Не боятись в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними;

7. Частіше звертатися за порадами до педагогів та психологів.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Проведіть бесіду у класі (за відсутності учня, котрий заїкається), поясніть

необхідність позитивного ставлення до нього і попросіть не звертати

уваги на його мовлення, не заважати, коли він відповідає на уроці.

2. По змозі питайте учня, який заїкається, завжди, коли він піднімає руку.

Не можна опитувати тільки письмово або після уроків.

3. Допомагайте йому постійно і конкретно. Проявляйте витримку. Якщо дитина мовчить, підкажіть перше слово, якщо говорить швидко і не за правилами, тактовно виправте.

4. Не робіть критичних зауважень щодо його мовлення не дозволяйте цього робити іншим учням. Зауваження можливі тільки щодо змісту відповіді.

ДИТИНА ПОВИННА ПАМ’ЯТАТИ:

1. Виправити мову можна незалежно від ступеню заїкування при умові виконання логопедичних правил та систематичності в роботі.

2. Виконувати логопедичні правила та вимоги, говорити твердо та ритмічно не тільки на занятті, але і вдома, школі на вулиці.

3. Щоденно займатись дома з одним з батьків. Завжди вчити уроки. Так як невивчений або погано вивчений урок буде ставити в незручне становище. А саме – більше думати над відповіддю, чим над необхідністю дотримання твердої ритмічної мови.

4. Не відмовлятись після виправлення заїкування від мовленнєвих правил, робити це поступово.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ЗАЇКАННЯ

Для того, щоб подолати, виправити свій мовленнєвий дефект – заїкання, необхідно дотримуватися певних умов:

1. Не слід починати корекційну роботу, доки в дитини не визріє тверде бажання лікувати заїкання, цілковита впевненість в тому, що вона в змозі виконувати поради і завдання, які їй будуть запропоновані;

2. Оголосити своє рішення боротися з заїканням товаришам, близьким;

3. Вважати себе повноцінним членом суспільства:

- брати активну участь у суспільному;

- не соромитися висловлювати свою думку вголос;

- виступати на уроках;

- брати участь у художній самодіяльності;

- бути доброзичливим до людей, які оточують;

- не замикатися у собі, у своїх переживаннях;

4. Намагатися весь час бути у доброму гуморі, не втрачати впевненості. Навчатись на помилках долати труднощі, не виправдовувати заїканням невдачі в навчанні.

5. Боротися з невпевненістю, роздратованістю, образливістю, навчатися володіти собою і зберігати спокій. Виховувати в собі сміливість, рішучість, витримку і волю. Не відступати від наміченої мети, бути наполегливим в її досягненні. Запам’ятати: віднині «НЕ МОЖУ» для неї НЕ ІСНУЄ.

6. Не миритися з заїканням, шукати шляхи і методи його подолання. Використовувати для роботи над мовленням і над собою різні умови і ситуації, зацікавитись роботою над виправленням мовлення і полюбити її;

7. Намагатись не думати про заїкання. Частіше згадувати випадки, коли говорила без ускладнень. Відмічати найменші успіхи в боротьбі з заїканням. Автоматизовувати правильні мовленнєві навички в буденному житті, не звертати уваги на можливі мовленнєві складнощі й невдачі;

8. Розмовляючи, завжди дивіться в очі співрозмовнику. Поводитись під час розмови спокійно, не напружено. Не намагатися «хитрувати», не робити недоречних рухів руками, ногами, головою, тулубом. Користуватись під час мовлення тільки нижнім діафрагмальним диханням;

9. Виключити із своєї мови непотрібні слова («ну ось», «значить» та інші). Намагатися будувати фрази граматично правильно.

10. Пам’ятати, що мовлення тісно пов’язане з фізичним станом організму, який залежить від регулярного харчування, нормального сну (8-10 год.), чергування праці і відпочинку, фізичної і розумової праці.

11. Не раджу займатися видами спорту, які потребують великих м’язових напружень, різких рухів, нервового напруження. Але систематично виконувати фізичні вправи.

Тривалість лікування заїкання залежить від кількох факторів: форми заїкання, ступеня тяжкості, психічних особливостей і цілеспрямованості хворого, ускладнень внаслідок хвороб. Незважаючи на всі ці фактори, треба йти до мети!